Фотодокументація процесу створення семи зелених фігур серії «Memento Mori» із епоксидної смоли. Київ, зима–весна 2017.
Історія
пов'язані проекти
Лінки
Перша половина 2017 року стала початком співпраці Марії Куліковської з Улегом Вінніченко, а результатом першої спільної роботи стала повнозростова скульптура-зліпок тіла художниці – «Моя Друга Ксена. Відродження». Відтоді MKUV Студія усі скульптури створюють разом, часто експериментуючи з матеріалами та конструкціями.
«Memento Mori» – серія семи зелених фігур-зліпків з епоксидної смоли, що були спеціально створені та встановлені у «PARK3020» – парку сучасної скульптури на території відпочинкового комплексу «Edem Resort Medical & Spa», який був офіційно відкритий у 2020.
Під час створення серії «Memento Mori», Марія Куліковська разом з Улегом Вінніченко здійснювали пошуки матеріалу подібного до мила, але більш стійкого до трансформацій. Так з'явилися довічні епоксидні скульптури для «вічного едемського саду».
“
Це складний чотирьохетапний процес. Спочатку створюється гіпсова формовка мого тіла. Потім гіпсові фрагменти знімаються і збираються в єдину форму, в середину якої заливається гіпс. Далі верхній шар розбивається і залишається гіпсова скульптура, з якої на наступному етапі знімається силікон. Він сам собою не тримає форму, тому поверх робиться шар, що його фіксуватиме. Раніше я робила форми лише з гіпсу, але їх вистачало тільки на два-три виливки. Натомість силіконова витримує значно більше виливків із різних матеріалів. На створення однієї форми витрачається бочка силікону (70–80 кг). У процесі з'являється багато відходів, іноді доводиться все переробляти.
Я роблю все разом зі своїм чоловіком – Улегом Вінніченко. У нього багато досвіду, він знає всі технічні нюанси, хоча не позиціонує себе як художник. Ми вдвох конструктивно все обговорюємо, але і сам матеріал дає приблизно 30% концептуального рішення. Перед формуванням я ретельно піддаю депіляції практично все тіло, а голову замотую целофаном. Дихаю через вставлені в ніс трубочки. Це важко, бо доводиться стояти півтори-дві години. Гіпс спочатку дуже холодний, а потім нагрівається до 60 градусів. На тілі іноді з'являються опіки і набряки. Зараз я не можу витримувати цілу формовку, тому що у мене розвивається клаустрофобія, я починаю панікувати і все з себе зривати. Тому спершу робиться все тіло, і тільки наприкінці окремо маска. «Мене» збирають зі шматочків, це вже ювелірна робота.
– Марія Куліковска (уривок зі статті Світлани Богданець)