Розламане Тіло

Перформативна скульптурна інсталяція. Вперше була експонована у київській галереї «Лавра» у 2012 році. Згодом була відтворена та представлена у лондонській галереї Саатчі у 2014 році.

The sculptural installation was built of broken asphalt and smoke. This facility covered the entire floor of the "Lavra" Gallery in Kyiv in the summer of 2012. After the revolution, the outbreak of war and the occupation of the artist's homeland, she decided to rebuild and re imagine this performative sculpture at Saatchi Gallery in London in fall of 2014
«Розламане тіло» – предметно-орієнтована перформативна скульптурна інсталяція. Вперше була експонована у київській галереї «Лавра» у 2012 році. Згодом була відтворена та представлена у лондонській галереї Саатчі у 2014 році.

«Розламане тіло» була створена внаслідок спостереження художниці за актуальним станом простору Києва та детальним дослідженням його скульптурних інсталяцій. У 2012 році у Києві проходив Чемпіонат Європи з футболу, тому простір міста був повністю реорганізований та, навіть, подекуди перебудований. Аналізуючи простір міста в першу чергу як архітекторка, Марія Куліковська почала досліджувати його роль як публічного тіла. Художниця прагнула зафіксувати стан, у якому перебувало місто. Художньою відповіддю-переосмисленням міського середовища Києва стала перформативна скульптура «Розламане тіло», яка була створена із місцевого побитого асфальту та встановлена посеред виставкового приміщення «Лаври».

У 2014 році український ландшафт був реорганізований та подекуди вже суттєво деконструйований і розбитий внаслідок низки причин: головна площа Києва – Майдані Незалежності, став ключовим місцем Революції Гідності, а на території Східної України почалась війна. Політично-воєнні дії суттєво трансформували тіло публічного простору. Простору, що надалі був одним із центральних тем для детального вивчення та фіксації у художній формі. Переосмислення «Розламаного тіла» 2012 року стало для Марії Куліковської децидуючим. Використовуючи ті ж художні інструменти, художниця прагнула віднайти спільне у контекстах різних та створити роботу-переосмислення іншого локального ландшафту. Так у галереї Саатчі у Лондоні була представлена нова версія «Розламаного тіла», матеріал для якого був взятий просто з вулиці.