Шрами

"Шрами" — це пам'ять про всіх, хто зник і нагадування про "я все ще жива, я існую і можу відчувати, але я вразлива".

«Шрами» – серія скульптур-зліпків рук і стоп Марії Куліковської, відлитих з балістичного мила. Вперше скульптури були показані у 2014 році на польсько-українській груповій виставці під назвою «Що у мене є від жінки?» у Центрі візуальної культури у Києві. Основою виставки стали питання тілесності, гендерних ролей, ставлення до жіночої праці. Питання про позицію жінки, її тіла в умовах патріархату, самоідентифікації як жінки, художниці, скульпторки являються наскрізними у творчості Марії Куліковської. Художнє фрагментування тіла на частини стало для художниці візуалізацією процесу психологічного «копання у собі» та пошуків власної ідентичності. Також «Шрами» були представлені в рамках проєкту «Through Maidan and Beyond», навесні 2019 року – на ярмарці мистецтв у Мадриді, а деякі експонати серії потрапили до приватних колекцій у Гонконзі, Швейцарії, Швеції, Франції, Україні, Австрії, Англії.

Частина скульптур із серії «Шрами» була створена влітку 2014 року після того, як Марія Куліковська дізналася про розстріл своїх робіт, що знаходилися на виставці у донецькому арт-центрі «Ізоляція». Після того, як мисткиня була змушена покинути рідне місто й переїхала до Швеції, вона придбала 300 кілограмів балістичного мила й почала створювати багато скульптур-фігур як копій власного тіла та його окремих частин. Заповнення простору скульптурами з балістичного мила, пізніше – з епоксидної смоли, стали художньо-метафоричним способом кримської художниці окреслення власної фізичної присутності попри будь-яку соціально-політичну позицію: емігрантки, переселенки тощо, а також своєрідним нагадуванням самій собі, що вона існує і вона – жива.

На зразок «Шрамів» у 2018 році Куліковська почала нову серію скульптур-копій власних рук та стоп під назвою «Кінцівки Кольорів», проте в іншому матеріалі – епоксидній смолі.